Я народилася на Сватівщині
Й тому з колиски сватівчанка я.
Тут мама і бабуся посивіли
І я онукам серце віддала.
Вставала рано я, до сходу сонця,
Лягала завжди пізно - що та ніч?
А щастя - крапля на моїй долонці,
А в краплі тій - життя моє, не більш.
Усе-усе вмістилось в тій краплині:
Розлука і любов, і казка снів,
Й до хати рідної в траві стежина,
І шепіт трав, й печаль дощів й снігів.
Садків вишневих білі заметілі
І річечки спокійна течія,
Й куточки міста серцю такі милі,
І день, і тиша зоряна, нічна.
Й онуків очі: в них надія й віра,
Моє минуле і майбутнє в них.
Онуків посмішки - це щастя міра
І нейбадужість серця й днів моїх.
