Вбралась осінь у дощі, заховалась у кущі
Та й сміється, -
Ти, як привид у ночі, загубив знов десь ключі
Свого серця.
Тінь печалі з тишини, огорнула мої сни, -
Не заплачу!
Я зумію все збагнуть, пережити та забуть
І - пробачу.
Хтось оступиться, впаде... хтось провалля обійде -
Всяк буває...
Небо сіє дощ на двох... Роздає совіти БОГ,
Промовляє:
Почуття свої провір, мрії Небові довір, -
Помолися.
Перепонам всім на зло, збери сили на Добро, -
Посміхнися!
