ПОЧВАЛАЄМО ДО УРН ЗМУЧЕНО? (Вибери мене - біда не мине) .
...Наші вуха знову нащурені -
Грядуть вибори в Україні!
І стаємо ми всі понурені,
Яко пси на прогнилім сіні...
Знов партійки із різноблоками
Нам впихатимуть в мозок істини,
Що щипатимуть бридко блохами,
І почнемо всі разом лізти ми
На "говерли" їх маснословія,
Опускатися в шахти облуди,
І чесатиму потилицю знову я:
-Може, ліпше на цей раз буде?
Але скілки вже того "ліпшого"
Пережували за довгі роки?
Лиш відрижка від нього кріпшає
І смердить на чотири боки...
...А спочатку пахло надією,
Навіть вірою в чесність слова!
Але часу стара корова
Вправно чари усі розвіює,
Бо вилизує їм із пам'яті
Все, що з рота колись летіло,
І стає воно, як душа без тіла.
Залишаються тільки плями ті,
Що не змиє ніяка "хімія",
Не зітре навіть наждак часу...
Їхню совість ніщо не вимиє -
Кожний з них у собі заквасив
Гордість величі, ситу впевненість
І безгрішність свою незриму,
Їхній мозок сьогодні певно їсть
Лишень музоньки своєї рими...
...Чи не досить очима кліпати
Й ворожити на бридливе "може"
І словами бездумно сіпати:
"Допоможи нам, ласкавий Боже!"?
Чи не час вже мізками шурнути
В зовсім іншому напрямку нині,
Але спершу їм в очі жбурнути:
"Хоч в якімсь ви хизуєтесь чині
І привикли до життя райського,
Щодень нюхаючи достатку квіти,
Хоч з насіння вони шахрайського,
Та одної матері всі ми діти,
І мучите ви братів-сестер рідних,
І мордуєте ви матінку власну,
Лише плодите фраз безплідних
Вередливо-фальшиву масу.
Надоїли всім гидкі "плітики",
Возвеличившись в нашій бридоті.
Зрозумійте, ви - не політики,
Хробачки у своїй позолоті...
...Наші вуха знову нащурені
На словесно-гучні баталії -
Вони з політичного куреня
Завертять свої грубі талії,
Зашиплять знов масними фразами,
В груди всі загаратають гучно,
Пообпльовуються образами...
...Почвалаємо до урн змучено
І в шпаринки совість запхаємо,
Скажем знов: "Не ту владу маємо...".
