Яким би був наш світ без квітів?
Сумним і сірим, і пустим.
Що без краси весна і літо?
Лиш холод і печальність зим.
Ми квітами дитя стрічаєм,
Даруємо красу життя.
І квітами ми проводжаєм
В далеке й вічне небуття.
Краса і ніжність, і тендітність,
І ароматів цілий світ.
В одне з'єднались мить і вічність,
У захваті душа бренить.
Незрозумілий, незбагненний,
Неповторимий квітів світ.
Ритм нашого життя шалений
На мить він зможе зупинить.
Згоден - це і краса, і дарунок коханій, і ритуал.А я з дитинства люблю жоржини,
навіть досі сняться... І це тому, що зовсім малими грались в жмурки, я так ховався, що мене ніхто ніколи не міг знайти! Здогадайтесь де? Так, у жоржинах! Отака любов до квітів!
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Анатолійович, за теплий коментар.Жоржини - прекрасні квіти і для мене - це квіти, які дарують чоловікам.
світ чорним стане, якщо зникнуть квіти,
як пропадуть барвисті кольори.
пелюстку кожну сонечком зігріти,
і для коханих, рідних зберегти.
Мені дуже сподобалися слова і тема оригінальна
Радченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Натхнення Вам!!!
