У тумановій колисці день ледь блисне, а то кисне, -
Ув обірваному листі - плете сутінки зумисно...
Листопада погляд сірий підсвідомо точить серце,
А воно, у дивній Вірі, трепетно і чутко б"ється.
Дістають з Небес долоні, з відчуттям Надії, Світло -
Ним нечутно і незримо душу гріють... непомітно...
Переплавиться вона, у кОлії життя сховавшись,-
Розмовлятиме з вітрами, слів від тебе не діждавшись...
