Знаєш, дивитись в шибку суть як і на годинник,
тільки колобіг часу має не той діаметр.
Хочеш нових спектаклів - не розсувай гардини.
Те, що покажуть вікна - давнє, як власне Драма.
Там (за сюжетом) - небо, висушене на вітрі,
висиплеться дощами, мов перестигле просо.
Хитрий шинкар збере все й пережене у літри
недоброділих істин - почастувати осінь.
Та, як завжди, уп"ється, скине останню свиту,
сплюне тягучим сонцем: "Ну його все до біса!"
Жовта слинА повисне цівками вербовіття
і закрапоче долу... Осінь же всуне писок
в миску з нічним туманом, вимаститься по вуха,
вийде із шинку в місто, ляже на схилах парку
і заведе балачку... Ти її вже прослухав.
Не розсувай гардини. Краще наповни чарку.
спіткнулася на недоброділих істинах, взагалі ритміка у вірші складна, але коли настроїшся, починаєш в неї "попадати". від вірша віє якоюсь містикою, особливою атмосферою осені, часу... У вас завжди оригінальний почерк і серед україномовних авторів на цьому сайті вам, певно, немає рівних. люблю українську мову в вашому звучанні, я б навіть сказала - обожнюю! тому завжди з нетерпінням чекаю ваших віршів, вони мене завжди надихають! дякую.
Tara Maa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... і писати у відповідь нічого не хочеться... хочеться просто сидіти і знічено, але і вдоволено посміхатись... дякую тобі за тепло. постараюсь його підтримувати
дякую тобі за тепло. постараюсь його підтримувати 
