У мріях вільних і відкритих
Живу я легко, наче, вітер
І болю відчуття втрачаю,
Божеволі'ю і кохаю.
Життя несе нас як та річка
Й надії хвиля - наче свічка,
Здається, тухне, і фінал.
Здригнеться полум'я, й пожар.
Ми горимо від почуттів
Ховаєм блудність наших снів
Живемо, наче, за сюжетом -
Падемо вниз, а потім взлетом...
Несемось високо у небо
Незнаючи чого нам треба,
Аби лиш сонця жар відчути
І вже без крил униз пірнути.
Ти чуєш голос, бачиш очі
І вже безмежні твої ночі,
В яких ти образ цей малюєш
І крадькома, та все ж цілуєш.
Живу я ніби у дурмані
Думки ж мої неначе п'яні
І знову в мріях я купаюсь...
З очей сльозина. Я зриваюсь.
Вогнем гарячим і шаленим?
Повітрям свіжим, незбагненним?
Землею, чистою водою?
Та ні! Я буду лиш собою.
