Туман накинувсь на червоні ліхтарі,
Помалу тоне той проспект Свободи мимоволі
І Ринок мов на триста років постарів,
А сакури й каштани миються поволі.
Й бредеш не знаючи собі куди,
Молочна піна навкруги простерлась -
Попробуй ту зупиночку свою знайди
Та знов додому у маршрутках пертись.
І їдеш у Рясне. Далеко "шість" і "п'ять"
Мигають в тиші мляво ненароком,
Вже видно соннії сніги лежать -
Лиш в центрі від дощів вони розмились.
Заходиш в дім і дивишся в вікно,
Ніде снігів неначе й не чіпали
І стука дощик в шибку в унісон,
А їжа стигне від рядків помалу.
І так часи зимові ті пройдуть,
Настане час нової пори року,
Свята ці рамаданом десь підуть...
Постаршаєш, поступишся десь кроком.
Та лиш іти не озираючись назад,
Шукати шлях до нового прозріння
Аж поки смерть тебе ця не зупинить враз...
Ти тільки впевнено у майбуття полинеш.
08.12.2010 року Львів
ААААААААА!! це ж ти виходить в тебе ще одна сторінка і з іншими віршами вірші гарнющі чесно а ось цей не кожен день знайдеш вірш,який такий близький(про зиму...щей згадка про рідне Рясне)
це ж ти 
а ось цей 
не кожен день знайдеш вірш,який такий близький(про зиму...щей згадка про рідне Рясне) 
