Тобі не сняться більше ті казкові сни,
І серце стало зовсім камяне.
А на очах лиш капельки сльози,
Якби ти знав,що все пройде.
Якби ти знав про біль в її словах!!!
Якби заглянув хоч на мить у її сни!!!
Вона тепер живе на небесах,
І огортає твої плечі білими крильми...
Якби не ти,вона не знала б запаху весни,
Якби не ти,не знала б почуття палкого.
Вона навчилась зводити розведені мости,
І день без тебе був вже ні до чого...
Чи ти не знав,що час минає???
Що відлітають журавлі???
Ще імя є,на жаль,життя немає
Тепер ти бачиш лиш її тінь в імлі...
Вона була немов дитина,
Любила вранішню росу.
Була весела,лагідна і щира,
Ловила капельки дощу...
Не повернеш ти їй свої сонети,
Як і не поверниш їй свою любов...
Не задавай собі питання\"А навіщо жити???\"
Бо відповідь буде проста\"Щоб покохати знов!!!\"
А ти живи,життя не повториться!!!
У кожного воно лишень одне,
А про минуле Богу помолися...
Та біль..........тай біль в душі мине...
кінцівка дуже правильна, все мине..., і на зміну болю прийде радість, так само, як ранок змінює ніч, і сонце своїм промінням зігріває та освітлює прохолодну землю. Просто потрібно завжди про це памятати, віра - запорука щастю
Лілея відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тільки кінцівка?
"Віра-запорука щастю..."ну подивимся...
Ваш стих просто великолепен!!! Спасибо вам за эти прекрасные строчки! Мне они стали,как бальзам на душу)) Надеюсь многих они тоже не оставят равнодушными..
Лілея відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
