(написала братику вітальний віршик на весілля....
він і його дружина художники)
Він написав її портрет колись давно,
Щодня приходив милуватися до нього,
і епізоди малював немов кіно,
сценарій пишучи кохання тільки свого.
Вона його надумала у сні,
Побачивши, відразу закохалась,
І на палітрі фарби враз ясні,
За рухом рух – у образ простягались.
Ось так жили, картини двох сердець,
Написані думками і мовчанням,
І кожен з них твердив,що від борець,
Тримаючись на подих від кохання.
І кожен з них хотів себе знайти,
В тих образах, написаних руками,
Зробивши крок, на зустріч щоби йти,
Вони тепер ідуть разом роками.
На полотні у фарбах враз сплелись,
Їх душі трепетні, палаючі серця.
Натхнення промені яскраво розлились,
Разом навіки спільно до кінця.
Ось тут стоять художники, творці,
Бо своє щастя малювать не побоялись,
І красень – він, вона-весна в вінці.
На спільну долю і життя побрались.