Мімічний сум, безправ'я у болоті,
Безжальний спротив, зранене життя.
Усі на світі ми якась дрібнота,
А щось веде в похід шукати майбуття.
Постійні рими, ритми переїлись,
Одні в пластинці плавають слова.
До чого люди нині вже доїлись,
Що нового словечка наче вже нема?
А є на світі історизми, діалекти
І мова міст оживлює людей.
Невже не можна ввести це в сонети?
А де ж подіти мовлення дітей?
16.02.2011 року Львів
Андрію! Думаю, що немає великої біди від повторення хороших слів. Але ж прислухайтесь як зараз розмовляє проста молодь. Нецензурщина так і ллється. Хлопці не соромляться дівчат, та й дівчата такі ж. Коли я прогулюєсь з молодшою дочкою, то стараю поскоріше минати місця, де є молоді компанії. Така наша дійсність.
jaryj відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я про мовлення дітей...В мене є пятирічна племяшка,з задоволенням проводжу з нею час,і вчусь у неї багато чого.))Так-от,її мова,природно,не багата,але кожне її слово-справжнє,не надумане,по-дитячому наївне,і тому-справедливе. Для мене цікаві саме такі вірші(хай наївні,але справжні)навіть більш за ті.де є мовні шедеври...
jaryj відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ото ж бо. Може інколи цю дитячу мову слід використовувати в поезії нашій
Ага, вопрос верно поставлен. Конечно, классно делать конфетку на основании повседневного словарного запаса. Но ведь сколько мало употребляемых слов, прекрасных слов есть. И тем, что мы их игнорируем - мы себя обедняем, и читателей тоже.
jaryj відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00