В душі живуть закоханість і смерть:
Такі одвічні й дивні антиподи -
Боїшся, щоби душу не роздер
Оцей тягар чи радості незгоди...
А сніг іде і хмар нові полки
Із Заходу на Схід женуть розсплату,
Лиш в серці зародилися голки -
Немає вже для мене тут розради.
І час іде, затягуючи біль,
Постійно тьохкають думки про найдорожчих:
Цвинтар, могила, сонце і блакить -
Це те, що пам'ятається найдужче...
06.03.2011 року Львів
Не столько страшат мысли о смерти, сколько боишься не успеть сделать хоть что-нибудь из задуманного. Не допишешь, не издашь, в руках книгу не подержишь...
jaryj відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Перейти від смерті до вічного життя - ось сенс цього життя. Мається на увазі відчути цю блаженну вічність тут і йти до неї через усі скорботи, як подали нам приклад святі люди.
jaryj відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
просто ні того, ні того не треба боятися!
думка про смерть народжує бажання сильніше любити!
а справжня любов хоче тривати аж до смерті
а думки про рідних - це пам"ять, це потреба молитви за них - вона вияві. любові
jaryj відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
