Невже в моїй душі ота погода,
Коли співають солов'ї
Між серцем-розумом укладена угода,
І стихли болі вже мої.
Немає болі і печалі,
Немає гордості в очах.
Мої переживання сталі,-
І очі вже не у сльозах.
Кохаю я і це прекрасно,
Бо знаю я, що поряд ти.
В душі моїй так класно,
Хоча з тобою друзі ми.
Радію я тому, що бачу,
Радію другу і життю.
Надіюсь, я для тебе щось – та значу, -
І ні скажу я забуттю.
Не знаю я чому радію,
Тебе не можу я поцілувать.
Про тебе, любий, мрію, -
І можу я лише тебе кохать.
Та будні дні усе минають,
Далеко вдаль іде життя.
А почуття все ж не стихають,
Солодке цим моє буття.
Пройшло часу уже багато,
Та не минули почуття.
Летять у вись вони крилато,
Зовуть вперед у майбуття.
І сонечко в душі так гріє,
Хоча і не зі мною ти.
І серденько тебе побачити воліє,
Хоча не може поряд просто йти.
Такі прекрасні почуття,
Такі палкі, бо зігрівають.
І не минає вже дарма життя,
Бо у душі вже солов'ї співають.