Ти настільки тонка матерія, що мені іноді важко тебе розгледіти
серед кілометрів прочитаних книг,
крізь абзаци рядків, недоречно розставлені коми...
Ти неадекватна, космічна істерика, паранормальне явище, жінка-прибулець!
Про тебе пишуть в газетах на перших шпальтах, твої ідеально загострені скули
диктують стандарти, нові канони.Шия напружена чорним лебедем.
Ти мені настільки знайома, що
здається ще мить і я перетну нелегально усі кордони,
жбурнувши в прострір пропалені цигаркою візи.
Щоб ти нарешті збагнула чого насправді варта.Пакуй валізи!
Клей на конверти раритетні марки, завтра нас з тобою зверхньо
зустріне Монмартр!
Мереживо на стегнах, наповнені вершками груди, хода як
еротичний почерк, ти,мов тонка, меланхолійно зніжена Гертруда,
підводиш вином вуста й вугіллям очі.
Подих тамую сонетом Шекспіра, ненароком зникає пульс, німіє шкіра.
Ти ховаєш під серцем ножиці, щоб обрізати хвіст натхненним
моїм кометам...
