Розпустили коси та кучері дівчата,
Заспівали пІсні із пташкою завзято,
У дзеркала дивились, подумки молились,
Щоб у коханні свому вік не помилились.
Заплітали квіти у віночок долі,
Загинуть пелюсточки у такій неволі,
Лиш стануть оберегом поки для дівчаток,
Ждуть давно в садочку вечором хлоп’яток.
Слухають трембіту і джерельця розмову,
Лише одна дівчина зажурилась знову,
Розпускає кола по воді рукою,
Та прикрила тіло у полі чередою.
ЇЇ наївні очі повірили тобі,
Розтанула дівчина, померла у брехні,
Розбила своє серце і тіло прокляла,
Ну що ж ти наробила - вся молодість втекла.
Сплелися їхні долі у дикому танку,
Та ти любив вже іншу – наївну і струнку,
Це був лиш крок забави, кохання не було,
А дівчинка змарніла, у серці запекло!
дякую 
