Притулюсь до тебе, обплету волоссям,
Закую ланцюгами любовними,
Ти прости за неволю, так довелося
Й більш не до сліз, ночами безсонними.
Впущу до душі та відкритого серця,
Нехай воно в тій пристрасті заб"ється,
Гулко і нестримно, тільки навзаємно,
До роси на шкірі й досить шалено.
Перлами вкрию твоє змужніле тіло,
А вуста вишневі, обпалю вогнем,
Щоб у середині запалахкотіло
Й спав із душі самотності дикий щем.
Розберу по клітинам та по атомам
Твої думки,... сплету з них нові клубки,
Для адсорбції, Божим ангелам віддам,
Щоб довго й безтямно мене ти кохав.