(із циклу поезій зі спеціями"Відтінки червоного".)
Відчай сидить гострою скалкою в сонячному сплетінні.
Як важко дихати через бетонні східці, що ведуть тебе
кожного дня додому...
Хтось напрочуд міцно штовхає тишею
в плечі.
Як натяк на те, що треба негайно йти, а тобі насправді
невимовно кортить залишитись...
Бо цей вечір торканням
блідої руки так еротично легко знімає нижню білизну з твоєї тіні.
Якби тільки не розлогі тріщини в стінах, обдерті перила
та в'їдливий запах цигарок і сечі.
Безодня важкого аварійного ліфту, божевільний
пенсіонер на стільці обабіч входу з поламаним суглобом.
Ти б далі слухала закордонних мерців на затертих платівках,
Ти б ніколи так гостро не відчувала порожнечу
у власній утробі.
Цей місяць перегниє листям, висушить землю і
вдягне небо в сірий, покудлачений хмарами гольф.
Його любов як прямокутний трикутник у 90°(градусів).
Тому тобі, сердешна, щоб нарешті спокійно заснути й
зігрітись від безпорадності ...Треба
заливати щоночі під шкіру міцний алкоголь.