Сунуться хмари. Чорні. Суворі , Наче отара. Небо їм – поле. Лісом гуркочуть, мов колісниця Іскрами в очі б’є блискавиця. Гірко ридають хмари нервові, Стогнуть, зітхають, ніби від болю, Мов божевільні, виють вовками Дикі і вільні хмари над нами.
ID: 298381 Рубрика: Поезія, Пейзажна лірика дата надходження: 07.12.2011 07:39:22 © дата внесення змiн: 07.12.2011 07:39:22 автор: без псевдоніму
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie