"Народе мій, до тебе я ще верну,
Щоб в смерті обернутись до життя.." (В. Стус)
Заплакав болем листопад
І обезсилів, розіп‘ятий.
Пора на Батьківщину, брат,
Без імені й хреста. "Дев’ятий".
І «Птах душі» в останню путь
Тебе, як сторож, буде вести,
Повік тобі не заживуть
До крові стерті «Палімпсести»,
Повік Тобі не одболить
Усе, що є і все, що буде,
І черевики, що лягли
Мов каменем важким на груди.
Хай ті кати згорять в огні
За душу, згублену на нарах!
А біль Твій «На одній струні»,
Заплаче на чужих гітарах.
В скорботі склякне сивий час,
Завиє вітер у нестямі…
Та вічно житимуть для нас
Твоєї Правди світлі храми.
Мине якась там сотня літ
і вкотре ранньою весною
Нам ніжно слатиме привіт
Це небо, сповнене Тобою,
І сотні душ пробудиш Ти,
І вщент розіб'ються кайдани,
Нам стяг нести, а не хрести,
І день прийде.
І час настане.
