Крок зробила, іще трохи,
Вдалині вже бачу дім.
Геть не хочуть нести ноги,
Не накажеш більше їм.
Щось здоров’ячко підводить,
Старість вже своє бере.
Серце місця не знаходить,
Кішкою нутро дере.
Лише в снах живу минулим,
Молодію кожну ніч.
Зріє в пам’яті забуте
Блиском мерехтливих свіч.
Там матуся вишиває,
Тато ладить чобітка.
Я мала іще не знаю,
Яка доля в них тяжка.
Скільки їх життя топтало,
Волоком, як віз тягло,
Та сердечність не пропала
Й доброту не відняло.
Зараз вдосталь хліба й солі.
Люди ж зляться на весь світ,
Не були ще босі й голі
І ярма не знали гніт.
