Майнула тінь від птахи
І скрилася в тіні́,
Від дерева що пада
І губиться в траві.
Десь там, в дрімучім лісі,
Сидить тінь хижака,
В німому зціпенінні
Тінь здобичі чека.
Промчиться тінь від зайця
В колоссі польовім.
У кожній тіні чути
Дзижчання цвіркунів.
Біжать мурахи дивні
Між квітами в стежках -
То просто тіні з неба
Літаючих комах.
Так чудно кошенятко
Все пробує піймать
Незграбно тінь у лапки
Й продовжує стрибать.
І в солов'їнім співі,
І в повісті струмка
Літають тихо тіні, -
Більш хазяїв нема...
Запам'ята́є простір
Тінь кожної ходи,
Бо тіні ще вернуться
Колись. Через роки...
Цей вірш просто чудовий, він змусив мене усміхнутися і справді задумати про всі тінні. Це ж ніби такі маленькі деталі, але в природі вони щось означають. Дуже красиво, і без суперечок талановито написано. Автор, я в тихому і ніжному захваті!
Adele відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Читачу! Я Ваша віддана письменниця!... Ви мене покорили своїми емоціями, чуттєвістю, ніжністю!!!!!!