Пробачте всі мої проколи
Я відлітаю залишивши час
Я знаю, вам хотілось, щоб ніколи
Мій дух не потривожив вас
Я вас хотів чомусь навчити
Та марно силу я віддав
Не хочуть слухати всю правду діти,
Кидаються у море вплав.
Немає совісті у вас.
А може в мене талану немає?
Та все одно проходить час,
Коли усе просте зникає
Зникає простота душевна,
З’являються лиш теореми і формули,
Скажіть мені, невже даремно,
Ви істини усі сприймали голими?
Та все ж пробачте всі мої проколи
Пробачте, що любив всіх вас.
Ви так хотіли, й я клянусь, ніколи
Мій дух не повернеться в час.