Куди поділися натхнення, муза,
Що клали на листок віршів рядки?
Куди поділися папір й перо,
І думка щоб у світ нести?
Куди поділась зброя миру і краси,
І побратими, що воювали словом?
Нема нікого. І лишень старі дуби
Бойові співають марші тихим хором.
Лишень оголений клинок в руці,
Що замінив папір, перо, і музу, і натхнення -
єдиний аргумент у світі цім,
коли немає в серці вже кохання...
Нехай клинок... і кров нехай стіка по лезу,
Нехай вже буде смерть, і будуть жертви.
Нехай! Нехай! Нехай! Нехай!
Бо лиш у боротьбі вартує вмерти...