Як хочеться,піднявши очі в небо,
Молити Бога про прощення та опіку,
Просити милості за всі наші провини,
Щоб ми могли й насправді краще жити.
Щоб оглядаючись назад,не було смутку,
За ті роки,що так безбарвно пролетіли.
За це що ми хотіли ще зробити,
Та по причинах, різних, не зуміли.
Як хочеться відчути радість долі,
За наші щирі,відчайдушні вчинки,
За це,що не байдужі ми до світу,
Ми прагнемо у ньому щось змінити.
Як хочеться,упавши в рясні трави,
Відчути,рідної землі тепло та щедрість,
Радіти кожній хвильці існування,
Даруючи всім щирість та відвертість.
