Гамір, лемент, шум та крик,
Аж ворушиться курник.
Зранку півень десь подівся,
Мов крізь землю провалився.
Де шукати, що робити,
Хто курей буде будити?
Куд-куда, куд-куда,
Ох і сталася біда.
Так до вечора кричали,
Ні на мить всі не вгавали.
Аж тут йде. Це що за лихо?
Всі замовкли - стало тихо.
Гордо голову задер:
- Скажу вам всім, відтепер
Є у мене нова дружина,
Лиш вона одна єдина.
Буде жити в курнику,
Думку маю я таку.
Не барися, де ти люба?
А та виставила чуба,
Ще й коралі поправляє,
Лапи в чобітках ховає.
Що це має бути далі,
Де беруться такі кралі?
Зайшла в курник - куд-кудак,
Я зроблю усе не так.
Нестись я не буду годі,
Заважає все це вроді.
До обіду люблю спати,
Щось смачненьке поклювати.
Півень ходить, мов орел,
Гордо голову задер.
Потоптався біля кралі,
Ну, а що було там далі?
Кури, мов би одуріли,
На ту кралю налетіли.
Летить пір’я, летить пух,
Півень перевівши дух:
- Схаменіться досить битись,
Хочу з вами помиритись.
К бісу кралю, її чуба,
Вже вона мені не люба.
Загуляв з ким не буває?
Про це кожен півень знає.
Не раз скочить він у гречку,
Сім`ї зробить суперечку.
