Зустрів вовк якось собаку,
Той заплющив очі з ляку.
Не лякайся каже вовк,
Може з тебе буде толк.
Якщо гавкати навчиш,
То додому побіжиш.
Якщо ні, то начувайся,
Із життям своїм прощайся.
Пес усе обміркував,
Про натуру вовка знав.
Буду гавкати ти знай,
Також пащу розкривай.
Чим закінчився б урок,
Чи навчанню був би толк.
Та на щастя й диво,
В лісі вмить все потемніло.
Влупив грім ліс стрепенувся,
Про навчання вовк забувся.
З усіх лап біжить собака,
Змок і змерз тремтить бідняка.
В буду шур він уже дома,
Лиш по тілу ходить втома.
А вовк виє завиває,
Буди досі він не має.
