Уже пройшло чимало часу,
Ти не один я не одна,
Але при зустрічі я бачу,
Що зради біль ще не пройшла.
А як я зрадила, не знаєш?
А може ти не зрозумів,
Коли усе життя шукаєш,
Знаходиш, а немає слів,
Коли захоплює щось подих,
І руки трусяться у серці біль,
Тоді для мене просто подвиг,
Знов привітатися без слів.
Лиш поглядом пекучим знову,
У душу глянути й втекти,
Я так боялася одного ,
Що скажеш:-" Вибач та мені час йти..."
І я навчилась нелюбити,
Замкнула серце на замок,
Я довго так могла прожити,
Та нелюбов висмоктує життєвий сок,
Ні не хвилюйся не у мене,
В моїх колишніх юнаків,
Тепер я розумію ,манекени,
Будують не з людей та їхніх почуттів,
Їх не будують для кохання,
Любити їх -це просто гріх,
Даю я клятву, що в останнє
я познущалася з живих,
З живих людей,які кохали,
І мріяли про ту любов,
Яку я тільки обіцяла,
Сьогодні, завтра, знов і знов!
ID:
34938
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 01.08.2007 13:29:45
© дата внесення змiн: 01.08.2007 13:29:45
автор: Аліна кузуб
Вкажіть причину вашої скарги
|
