Чому болять так тяжко серця рани?
Чому сльоза така гірка на смак?
Чому приносять біль тобі кохані?
Хіба тому, що любимо їх так?
А, може, їх ми любимо занадто,
І в серце їх пускаєм залюбки?
І слухаєм уважно, винувато,
Коли вони плетуть свої казки?
Ми віримо, бо любим відчайдушно,
Хоч серце знов підказує брехню!!
Пробачимо і поряд йдем послушно,
Щоб не згасить сердечного вогня...
Бо світ тоді не буде веселковим,
Зів"януть квіти, що цвіли в душі.
І дні тоді настануть полинові,
Коли з тобою станемо чужі...
Дійсно, любов треба берегти і цінувати, але ту, що справжня, взаємна. Бо інакше буває, що доки любов сліпа, ми ще віримо, сподіваємось, пробачаємо, хоч і боляче буває частенько. Коли ж прозріває, то біль стає нестерпним від усвідомлення марності надій На жаль, далеко не всі цей біль витримують
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
"Обмани но останся"...... але це не може тривати вічно, все одно, як Ви кажете настануть "полинові дні"......потрібно так само відпускати, як і навчились впускати...це боляче, але це життя, яке зачасто залежить не лише від нас....
Дуже гарно
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вірно ви думаєте, що не все залежить від нас...
Дякую за увагу!!
На жаль, далеко не всі цей біль витримують 
