А світ такий широкий, такий чистий, такий величний! О, Боже! В дитинстві здавалось - нема йому кінця-краю!!! Як тішилося серце, коли зранку ще на постелі , коли спиться солодко-солодко, сонце гладило тебе своїми ніжними руцями, цілувало сонячними губцями і шепотіло про те, що треба прокидатись, бо проспиш всю красу! Красу і велич літнього ранку, який чекає тебе на веранді і манить червонобокими полуницями, зібраними мамою на зеленій грядці! І мама усміхалась тобі сонячними очима, ніжними, лагідними, материнськими! Очима, які ніколи не зрадять! І так спокійно було на душі!
З самого ранку видзеленькували коси! А тепер пахне сіном! Свіжоскошеним! І сонце в обідню пору пригріває так немилосердно…
Хочеться пірнути рибкою у воду…Подружка – сусідка кличе на річку! То вже нас цілий табун туди зібрався! Дітвора щебече, тішиться, радіє!!! Річка Вигор розкинулася срібними блискітками між двох берегів, тече до сусідньої Польщі…Скільки чули ми про ту сусідню державу ще від своїх бабусь та дідусів, та там не бували! Ось виростемо-обов’язково побуваємо!
Так хочеться стати дорослими!!! Ну просто не терпиться! Гайда купатись, пірнати, веселитись!!! Перед нами ціле життя, цілий світ!!! Такий широкий, чистий, величний!
У дорослих все щось воно не так! Усе бідкаються на життя! А ми виростемо-буде в нас по-іншому! Станемо великими людьми! Швидше б…
Виросли…Все як колись, тільки світ став якимсь маленьким та тісним…Життя проходить непомітно…Крила обрубують на льоту… Не зуміли жити краще, як батьки… Кожен в своїх клопотах та турботах…Збираю валізи у відрядження в Польщу і все пригадую нашу річку…Ось попливти б за течією у ту прекрасну пору, коли все здавалось таким легким та простим!
На порозі мама махає мені рукою. А очі у неї сонячні, ніжні, лагідні! Такі очі ніколи не зрадять! Озираюсь ще раз! Знаю точно – все буде добре!
Давно не був я у гостях у Наталки Яреми, завітав, а проза знову цікава, оптимістична, радісна, сонячна, ніжна, лагідна, як мамині очі. Дякую, Наталю, вітаю Вас та Вашу родину. "...все буде добре!"
Наталія Ярема відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пане Зеновію! Рада вітати Вас! Щиро тішуся, що Вам сподобалась моя маленька оповідка. А ще дякую за вітання моїй родині. Вам теж усього найкращого!
Коли хвиля життя збиває з ніг,
а течія перевертає човен,
не витрачайте сліз на ремствування,
ніби це могло б щось змінити.
Просто ляжте на спину і нехай вас несе річка. Анонім.
Наталю, дуже гарний твір. Дуже сподобався
Наталія Ярема відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Галинко! Я дійсно збираюсь у відрядження в Польщу. Сміх сміхом! Замість збиратись-пишу...
Так трепетно і чуттєво-аж сльози на очі навертаються... 
Мама завжди на нас чекає. 
