Засмаглий вірш від пройденого літа,
Доповнений осінніми дарами,
І різнобарв’ям світиться палітра,
Повітря вже формує орігамі.
Згори обіднє сонце пестить щоку
Своїм теплом, так ніжно та несміло,
І почуття від дотику глибокі,
Засмаглий вірш пронизує все тіло...
Helen Birets відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую
Helen Birets відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Да, все слова нетронуты остались...
А лето...оно повториться...из года в год,
Мне важно , что я с собой встречалась,
и жизнь приобрела новый поворот...
Helen Birets відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нет, Хуго, это не любовь...
скорее увлеченность...и без слов
Прекрасно, хоч одна людина сприймає хід подій як є. Літо своє діло зробило, Осінь прекрасна, Зима скоро покладе на долоньку вірша першу сніжинку, а навесні ваш вірш розквітне пролісками.
Helen Birets відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, про зиму - вірно а весна все розбудить...
дякую за розуміння