Слово люблю я чув не раз,
На подиху одному.
Від ніжних губ – сумлінних фраз.
То ж вибір зроблено по тому.
І вибір той не був найкращий,
Самотність є тому ціна,
Чомусь бо розум мій пропащий,
Не підказав, де та – одна.
Вона була, і є у тому мука,
Душі непокидаюча печаль,
Я й зараз відчуваю її руки,
І тих часів мені безмірно жаль.
То що тепер лишилося чекати,
Яких надій та сподівань,
Світанком новий день стрічати,
Ночами тихими – страждань.
Шляхів зворотніх не буває,
Лише один, що доля надає,
І кожен те лиш відчуває,
Що іншим безкорисно віддає.
