Вже давно померла незграбна дівчинка із повною торбиною підручників. Вона більш за все бажала бути, як усі. Та їй це не вдавалося, ніколи. Її розпач не знала меж.
Коли її не стало, з’явилася вона – трохи навіжена дівчина, яка чхати хотіла на суспільство. Вона зневажала звичаї, людей, може й себе. Та відчувала разом із розпачем – свободу.
І ось матеріалізується непроханий гість, який простягає до неї квиток . Квиток у примарне минуле. Навіщо дівчині, яка тільки почала дихати, спогади мертвої школярки?
