У сіру і буденну днину,
У суєті без перемін,
З’явився раптом Він - єдиний,
Ніби з небес спустився він.
У неї тьохнуло у грудях,
В очах засяяв щастя блиск…
Незвично ніби і на людях,
Та їм то з цього який зиск.
Ти не ховайся із коханням,
Щасливою у долі будь.
І у закоханих зітханнях…
Життя без них втрачає суть.
Воно і бажане, і ніжне,
Буває і не назавжди,
То феєрверком, то неспішне,
Нам не збагнуть його ходи.
Як ощасливило це диво,
Міцніше ти його тримай –
І тим, що світишся щасливо,
Навколо світла додавай.
05.07.2012р. Надія Таршин
05.07.2012р. Надія Таршин
