Іде селом кобзар сліпий,
Велика кобза за плечима.
Веде його хлопчак малий,
Для кобзаря він став очима.
Крокують босі ноги їх,
Щоб грати дзвінко і співати.
У думах та піснях своїх,
Всю правду людям розказати.
Що чув і “бачив” цей сліпець
У своїх мандрах між віків.
А людям рветься вже терпець –
Дізнатись все про козаків.
Й співає думи той кобзар
Про Гонту вільного й Сірка,
Про гніт, невільничий базар
І кров червону козака.
Як Хміль ганяв колись панів.
Павлюк, як люто повставав
Супроти тяжких кайданів.
Про все кобзар старий співав.
Про дзвін нагострених шабель
Під Жванцем, Корсунем в бою.
Красу полів, лісів, земель,
Вкраїну рідную свою.
І люди слухали без слів,
І брав за серце жаль і сум.
А дух палав, уже не тлів
Від кобзаревих щирих дум.
Гарно, патріотично! Тож об*єднаймо наші думки,слова та бажання.Запрошуємо на зустріч 22 грудня о 13 год вул.Січ. Стрільців "Галичина"конф.зал клуб "Об*єднані словом"
Бойчук Ігор відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за запрошення, але змушений відмовити. На жаль перебуває за межами міста.
Дякую!
