У світанкових барвах сонце заплутало,
І сяйвом ледве-ледве…
Торкнулося Землі.
До неба, до безмежжя, наповнених тобою
Переплітаються цим ранком
Осяяні думки.
Я босими ногами вже випила всі роси,
І бовваніли далі…
Зоряні шляхи.
Почула зараз ранні голоси, які здавалося
Ніколи не порушу
Ніколи або назавжди.
І зорепадом квітне п'янка межа,
До Сонця, де монотонна тиша…
Тепер загомонить.
Там, де в зіницях бачу, бачу й відчуваю
П'янку межу до краю
До ночі залишись.
У світанкових барвах сонце заплутало,
І разом з тим були…
Щасливі ми.
Я знаю як почути, що б'ється без угаву
З тобою поруч…
Ніколи або назавжди.
