Я віддам півнеба тобі,
Щоб ті згаслі, забуті зірки,
Залишив…
І зігрів у долонях.
Як початок п'янкої весни,
Що суцвіттями впала додолу.
Щоб вдивлявся
У погляд простий.
А там тлів хоч малесенький
Вогник…
Вогник той – від зими й до весни,
І до кожного атома долі.
Він залишиться там
Назавжди.
І стихає вже місяць поволі,
Прошу дуже, його збережи
Наче так…
Не кохав ще ніколи.
Заглядаючи в очі пітьми,
Що забула, куди треба йти.
Через вічність…
На блюдце тих ранків,
Й голосів – вимагали мовчать.
Ми йшли тільки вдвох,
На світанку.
Де стелились чудові фіалки,
Там віддам я півнеба тобі.