Свят-вечірньою порою,
Ще задовго до зорі
Ставлять Дідух на покутті
Свято-свят вже на дворі.
Живе дух полів у ньому,
Дух предків, дух роду
Об’єднує покоління,
Привертає згоду.
Він стає в цю дивну ніч
Містком між роками,
Щоб згадали, пом’янули,
Кого нема з нами.
Перед тим, як йти за стіл,
Дмухають на лаву
Ненароком, щоб не сісти
На душу - по праву
Ставлять ще одну тарілку
І ложку для тих,
Хто не зможе доторкнутись
До наїдків цих.
Вилкам на столі в цей вечір
Бажано не бути,
Щоби душі ненароком
Ними не кольнути.
Запалала вже зоря,
Свічка запалала
Вся родина при столі
До молитви стала
І дякує всім причетним
До диво-події,
За ту радість, що прийшла
Від Діви Марії.
Всім минулим поколінням,
Що лепту вкладали,
Щоб ми в благості й любові
От так за стіл стали.
Після трапези святої
Яства не збирайте,
Хай стоять собі до ранку
Душам радість - знайте,
Пам’яттю живуть вони,
Нашими думками,
Адже в радості і горі
Завжди разом з нами.
03.01.2013 р.
Нажаль не всі знають ці обряди.Я в дитинстві носила завжди (вечерю)діду й бабці,тіткам,хресним(память по них).Це все було в хустині зав"язано-колачі,солодощі,а натомість мені давали- своє і гроші, дуже було цікаво
Олекса Терен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Звичаїв багато і не всі їх знають та дотримуються
