Якщо в неї очі блищать від натхнення
чи тихого смутку,
Якщо ти для неї сміявся, боровся і жив.
То знай, все що є – це і твій невід’ємний,
великий здобуток.
Ти дуже багато для неї сьогодні зробив.
Якщо вона плаче чи мерзне від лютого
злого морозу,
Здіймаючи в тихій молитві до Господа руки.
То знай, що твої вона теж проливає
У розпачі сльози,
Набравши у серце багато печалі, й розпуки.
Якщо ти молився колись за її
Незалежність і щастя,
Йдучи по дорозі, де страшно, і холодно, й темно.
То знай, що й тобі за ці муки так само, мій друже,
Воздасться.
Ти час цей прожив, як герой, шлях пройшов не даремно!
Якщо тобі скажуть “пропаща, забута чи навіть вже
просто руїна”.
Якщо з глибини голос інший (єдиний) почуєш,
То знай: це твоя найдорожча, найкраща,
Твоя Україна.
То знай: ти живеш, як людина, живеш, а не просто існуєш!!!
