Важкі часи настали,для країни
В якій я народилась і живу,
Де не зупиниш погляд
Лиш руїни,ти бачиш,
На привеликий жаль,не в сні,а на яву.
Держава наша,майже занепала,
Занедбані поля,що маками цвіли...
Раніше,у дитинстві,вмить згадалось,
З барвистих квітів,ми вінки собі плели.
Босоніж,по квітучій ниві,готові були бігати весь день,
Які ж тоді ми всі були щасливі,
А що тепер.....бур*ян росте лишень....
Не тільки про поля,моя ведеться мова,
На що не глянь,до чого не торкнись,
Все знищують,а чи збудують знову?
Навряд,уже не буде як колись.
Уже ніяк не буде,а навіщо?
Напевне так влаштовує усіх.
Залишиться з країни попелище
Із"мертвих"сіл,занедбаних доріг,
Ми не почуєм більше співу пташки,
Їх майже не залишилось уже.
Відчуємо нарешті всі,як важко
Та соромно тоді буде,
За цю зруйновану країну,
Яку,іще не пізно врятувати,
Якщо зібратись воєдинно...
Лиш тільки рук не опускати....
ID:
412199
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 25.03.2013 01:47:43
© дата внесення змiн: 25.03.2013 01:47:43
автор: Люда Гриб
Вкажіть причину вашої скарги
|
