Кум в політиці – премудра
голова.
Знає партії усі – як два
по два,
А під чарку він би й тиждень
бубонів,
Хто і з ким би коаліцію
створив.
Якось ми взяли півлітра
перваку,
Щоб своєму був дохід
виробнику,
Смиконули – і балачка
понеслась
Про сімейно-політичний
дисонанс.
«Я, – кум каже, – демократ давно
в душі,
А моя – немов воскрес
туркменбаші:
Понад волю, демократію
й закон
Ставить стиль авторитарний –
макогон!»
Міг лишень поспівчувати
куму я,
Бо така ж тоталітарна
і моя:
Раз були моїй саддамі
донесли,
Що ми з кумом по чарчині
узяли,
То качалкою під бік
як садоне –
І на тиждень перехнябило
мене…
В кума ж клепка політична –
хоч куди.
«Чуєш? – каже. – Нам імпічмент
аж смердить.
Час створити коаліцію,
аби
Не позбавили мандатів нас
баби!
А щоб ширша коаліція
була,
То до неї ще запросимо
Павла»,
Запросили. Все погодили.
Й зійшлись
Ми на свій коаліційний
перший з’їзд.
Щоб усе це по закону
змудрувать,
Прихопили ми угоду –
літрів п’ять;
Кум, мудрак, на цих угодах
зуби з’їв –
Ще й закуски… ой! – поправок
прихопив.
А в угоді що не слово –
то алмаз.
Постатейно смакували –
раз-у-раз.
І такого ми консенсусу
дійшли –
Майже всю і без поправок…
прийняли.
Залишилося… схвалити…
три… рядки,
Раптом суне опозиція –
жінки,
А в руках у них – залізний
аргумент.
Став Павло позафракційним
у момент.
«Ви як хочете, – сказав він, –
а мені
Аргументом бути битим –
ані-ні».
Словом, з нього нікудишній
депутат.
Стали сили – 50
на 50.
Опозиція отут
і розійшлась:
Аргументом по угоді
зразу – хрясь!
…І лишились від угоди
черепки
І в синцях у нас із кумом
всі боки.
І з усього ми засвоїли
урок:
У політиці важливий
кожен крок.
Щоб міцною коаліція
була,
Підбирай товаришів
не для числа,
Бо не втримає угода
й на момент
Тих, кому страшний залізний
аргумент.