Хазяйка пужнула з комори Щурів,
Дбайливо все їхнє паскудство прибрала
Й на варту поставила друзів-Котів...
Та вийшло – ну зовсім не так, як гадалось:
Найстарший Мурко все про дружбу – мур-мур! –
Щурів із Котами грайливо говорить,
Й жирує без кари вгодований Щур –
Дорвався-таки до знадної комори!
І ситі й Щурята, бо друзі-Коти
Не ловлять хвостатих – самі цуплять сало,
І сплять на печі, підібгавши хвости,
І смачно паскудять на кого попало.
І кожен отримав усе, що хотів...
--------------
Яка ж у цій байці, спитаєте, сила?
Та годі чекати від «жирних Котів»,
Щоб ті навіть мишу шкодливу зловили.
