Ночі коротші, а дні довші,
Місяць сонцю уступає
Світильну свою ношу,
Все піднімається і оживає.
Занепокоєння в природі,
Проміння сонця яскравіють,
Прийшло замішання в погоду,
Сніги місцями потемніли.
Сочаться сльози в чисту воду,
Вдень – озерце, очиці - зранку,
Мороз ще має насолоду
Тепло обняти на світанку.
Вітер хмари розганяє,
І хуртовини не пускає,
З неволі сонце визволяє,
Мороз в вуздечку одягає.
В гілках надія оживає,
Бруньки губи надувають,
Горобчик з гнізда виглядає,
Сусідку ластівку чекає.
Курличуть в небі журавлі,
Тривожний гомін їх несеться,
Спішать до рідної землі,
Хоч вона ще холодом озветься.
Дівча у люстерко сміється,
Мрійливо косу заплітає,
Весною юнка в ній проснеться,
Що ще так солодко дрімає.
Скоро загуркоче грім,
Змія здійметься над полями,
Села й міста в світінні тім
Омиються весняними дощами.
