Лиш пригріло сонечко у дворі біля хати,
Прилетіли ластівки стали працювати,
Гніздо змайстрували, трудились завзято,
Будуть ластів’ята, буде у них свято.
Малеча з’явилась не довго велося,
Ластівкам під стріхою спокійно жилося,
Той спокій зненацька обірвав геть кіт,
Такого злодюги ще не бачив світ.
Наскочив на ластівку він в одну мить,
А та з переляку щосили кричить,
Та була над нею певно Божа сила,
Вирвалась пташина в гніздо полетіла.
З того часу птахи помінялись вмить,
Кіт, як їх побачить з ляку аж тремтить,
Немов ті вояки у атаку йдуть,
Ціляться у очі, щосили довбуть.
Кіт вже двір минає, клята та година,
Не така вже смачна була б та пташина.
http://antonina.in.ua/index.php/dlya-ditej/pro-tvarin/191-lastivki.html
