…І дихалось їм кулями голодними, танковим їдким димом , поверхнею, вкритою синцями живими, небом, на шмаття розірваним, що носили в долонях додому, замість води. І падалось їм в кардіограмі приреченій до прямої, корою зірваною з сухої весни-нареченої, дзвонами церкви, що серце зубами видзвонюють і в панахиді співають за ними, ще диханними. І сміялось їм плачем з того простору, що проникав глибоко під пам’ять дітей ненароджених, зіниць сканованих, птахів вихудлих. І танцювалось їм, запрошеним гостям на весілля війни, що собою товкла об стіни кожної хати, кожного припічку, кожної матері… І вмиралось їм солодко, бо не сила у танці кільканадцяту ніч поспіль губити себе неприкаяних, і вмиралось їм з очима розплющеними, бо не в силі закрити в собі стільки скреготу, стільки теміні гуслої, і вмиралось їм пошепки, бо розп’ятий був голос…
І тулились вітри об їх руки потріскані, і сонце ховалось обвуглене об волосся їх зрізане, об смертей легіон…
І минались каліцтва того прокаженого травня,
і в транскрипції пурхали душі-дуби,
і безлічні хрести прикрашали земельну орбіту,
і в окопах конали хмар літаки.
і хрестини робила ніким не освячена доля,
тополині квітки миготіли над скронею зим
і мільярди мільйонам били поклони
сухарів гостроверхих людиницьких злив...
Пам’ять шкварчить, пам’ять про Вас… сон-травою.
Знищення Маріуполя тривало з 24 лютого по 20 травня 2022р. Вірш написано на початку травня 2013. І в ньому чи не Маріуполь із сотнями тисяч загиблих? ( Колись світ дізнається це число, розібравши братські могили завалів).
То що це було, Нова Плането? Страшний віщий сон?
глибокосильно звідчаєно 
