|
Ой у лісі під сосною,
Зустрівсь козак з дівчиною,
– Ой, дівчино, молоденька,
А чи знає твоя ненька,
Що по лісі сама ходиш,
Хлопців з розуму геть зводиш.
– Мене в ліс послала мати,
Щоб чар-зілля назбирати,
А я нічку не доспала,
Те чар-зілля назбирала.
– Ой, дівчино, карі очі,
Снишся ти мені щоночі,
Скажи, що маю я робити,
Як тебе приворожити.
– Ой, козаче, уже годі,
Не такої хочу долі,
В тебе роду геть немає,
Лиш сорочка зігріває.
А я буду чарувати,
Те чар-зілля підсипати,
Тому, де палац не хата,
Буду все життя багата.
– Ой, дівчино, молоденька,
Ох, яка ти ще дурненька,
Хоч ще спить твоє серденько,
Та кохання вже близенько.
Туди-сюди повернися,
Навкруг себе роздивися,
Тут не треба ворожити,
Нам у парі разом жити.
Буде наша завжди хата,
На тепло, любов багата.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/248-oj-u-lisi-pid-sosnoyu.html
ID:
433355
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 24.06.2013 18:22:39
© дата внесення змiн: 24.06.2013 18:22:39
автор: Антоніна Грицаюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
