UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: АКВАРЕЛЬ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Яковенко Тетяна Василівна, 04.08.2013 - 17:41
Навіть Павло Григорович Тичина зачарувався б цим віршем! Класика! Світломузика!
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
шасливо радію, пані Тетяно, що "Акварель" моя справила на Вас таке приємне враження... це, як на мене, важить навіть більше, чим можливе визнання Павла Григоровича... хоча, я розумію, що Ви мали на увазі, "прикликаючи" Тичину... і вдячна Вам щиро...)))
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
люба пані Тамарочко! завжди високо сприймаю Ваші слова... дякую Вам за ентузіазм і "вивіреність" внутрішньої лінії...)))
Innessanew, 18.07.2013 - 14:40
Вірш - всередині Вас, а Ви - у ньому. Побачили і поєднали отой зовнішній ранковий світ зі своїм внутрішнім - і вийшло отаке багатобарвне і аж відчутне на дотик Диво...   
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, люба пані Інесочко... і Ваших відгуках - завжди присутній Ваш доброзичливий і світлотканий внутрішній плин... тому вони приносять із собою радість - бо щирі і спонтанні...
gala.vita, 10.07.2013 - 10:31
Валюшо, Ваш вірш шикарно-многогранно-образний! картинка жива і несподівано імпульсивно релістична.а настрій такий грайливий...я деякі Ваші вірші читаю в голос своєму чоловікові, він був зачарований
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Віточко, я була настільки "осліплена" Вашим коментарем попереднім, що на мить якусь - усе, що могла сказати - про хмаринки... одне тільки, що вірш, як Ви написали, "пахне щастям" - це... як сонячний парус... цікаво, що перлинки дня я також чомусь відчувала на смак (кінчиком язика об "склепіння ньоба" перекочувалися), і смак у них був солодкеньким... і трохи "до пальців" липли вони"...))) от дивно - Ви їх відчули, як із зефіру ніби... так, щось таке близьке і "писалося"..."...оживає кожна травина, листочок, темінь, промінчик персоніфіковано, має свій характер, свій психотип..." - скажу Вам без сумніву - тільки Ви мене ТАК читаєте... така це правда - і персоніфікація і "психотипізація" - коли йде вірш "аналогії" ніби з"являються десь на "задньому тлі", натякаючи на себе, і їхні "проекції", чи рефлекси відображаються у моїх "героях"... тільки Ви це сказали і так це для мене важливо знати і приємно відчувати - що ЦЕ прочитується, що видно не тільки мені... еротично - ну, коли я "дивилася", як разки чорних перлин поспіхом ховаються за пазуху, до теплого тіла, то таки відчувала і те "запазушне" тепло спросонне, і лагідну шовковистість шкіри, і дух "молока і меду" - була, мабуть, усередині тих "перлин ночі", тому Ви абсолютно тонко відчули - мене це дуже вразило, бо слова ніби і не передають цієї "картинки", а Ви її "вловили"... а за ФАРБОЗВУЧАННЯ - окрема моя Вам дяка абсолютна - саме так і хотілося передати - щоб це стало "фарбозвучанням" (слово яке - Ваше...) і дівчина-красуня тут є, яка усвідомлює себе ТАКОЮ - абсолютно точно і тонко Ви висловили цей глибинно-плинний нюанс... одне слово - Ви читаєте не тільки одкрите і це вражає... так само щаслива знати, що вірші, які Ви читаєте Вашому чоловікові - "зачаровують" його - насамперед тому, що Ви з ним духовно ближні... переказуйте вітання чоловікові Вашому... я там "королеву любистків" бачила - ще не одкривала вірша, а вже "серцем бачу" що там... там - "восторг" мій чекає мене, думаю...))) Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую Вам за інтерес до віршів моїх, люба пані zazemlena
gala.vita, 09.07.2013 - 23:21
щастям пахне."радісний спокій і дрібна метушня: пора збирати розсипані перли дня – золотаво-блакитно-рожевувато-білі" вони мені такі ніби смачні, бо зроблені з зефіру, трохи тягнучкі, трохи липнуть.  "порозгублені чорні перлини ночі: поспішно ховають у па́зухи – під листки перламутру чорного півпрозорі мазки, прохолодні дотики на ранково-теплому тілі…" а це...ммммм це ж так еротично... а ці невинні загравання жита ... картинка освідомлено оживає кожна травина, листочок, темінь, промінчик персоніфіковано, має свій характер, свій психотип. Я вражена підбором кольорів, тонів, фарбозвучання,... так ніби юна дівчина поступово розкривається, дорослішає перетворюється на звабливу жінку.Ці вражаюче тонкі натяки на усвідомлення своєї краси, від яких спочатку стає дівчині весело, а потім аж млосно..... Неперевершена картина залицяння і спокуси... мене просто довело до "умілєнія" : "до хмаринок маленьких, пухкеньких, біло-невинно-голеньких лоскочеться жартома вусате жито"  дуже!клас!супер!цей куплет особливо задає настрою "іскушения", але як першеневинне загравання, невинне-невинне!ще і ще перечитую. Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ох, Віточко... єдине лиш уточню: мої біленькі-пухкенькі-голенькі хмаринки - це діти ніби - карапузики такі милі-любі-невинні-чисті-святі - настільки вони справді пахнуть небом, що дорослі, особливо "дідусі-бабусі" їхні не можуть відмовити собі у радості торкнутися тієї чистоти-наївності-невинності святої і люблять їх "пожмакати", полоскотати (і вусами, у кого вони є) - щоб почути той щасливо-вільний, справді веселий сміх... сама не втримаюся, щоб такого янгелика пухкенького (свого, бо чужого можна й налякати несподіваним поривом ласки) - не "пом"яти" обережнеенько в долонях, не лоскотнути за вушком чи де складочка така -між підборіддячком і плечиком.. а ці ручки - пампушечки "пекльовані"... ніжечки... тут я мала на увазі таку - материнсько-батьківсько-дідівську-бабцівську ласку-лоскотання-гру......йшла до лісу стиглим уже ранком на днях і була просто зачарована цим радісним тремтінням до сонця усіх лицьових поверхонь кожнісінького листочка і зримою наявністю під кожним же листочком недорозталих (бо вже напівпрозорі) тіней минулої (не до решти) ночі... це явище робить зелений світ наш - незліченно розмаїтим і глибоким - якось так - у глибину себе самого ніби... Ваше прочитання, Віточко, надзвичайно цікаве, абсолютно для мене несподіване і - має, має! у собі надзвичайно витончений, невловимий РЕЗОНАНС... що мені самій цікаво побачити... дякую Вам сонячно... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...таким був ранок... дякую, пані @NN@..
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
