Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Сергій Ранковий: **** А я хотел… **** - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ах, Ирина, Ирина. Сами этого хотите, а мой стих не поняли. ПОНИМАНИЯ я хотел. ПОНИМАНИЯ!!!
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Безумовно тому. Бо слова часто бувають невірними, чи брехливими, чи незрозумілими, а емоції завжди щирі і відверті,хоча іноді теж бувають не зрозумілими.
Сandy White, 05.12.2013 - 22:30
В таком случае лучше делиться с теми кого не знаешь) того кого не видишь) такому человеку можно рассказать все)
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Авжеш, легше розмовляти з людиною якої не бачиш, хоча мені більш до вподоби розмова живцем Бо якщо хочешь тільки виговоритись, краще незнайомець, а якщо хочеш почути, то краще бачити людину, щоб зрозуміти її щирість і відвертість. Простите, что-то я не переключился. На самом деле человек чаще хочет быть услышанным, а не просто выговориться, человек хочет понимания. Именно по этому лучше видеть собеседника, что-бы видеть, понимает ли он то, что ты говоришь. Но я не против любого общения. Helen Birets, 27.08.2013 - 15:34
Мы можем быть недопонятыми только в случае недостаточной информированности, когда люди открыты друг перед другом они понимают даже без слов Желаю Вам быть и понятым, и услышанным, и воспринятым именно таким, какой Вы есть Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Искренно, спасибо. К сожалению не все можно сказать, не потому, что не хочется, просто слов таких нет. Я читал некоторые ваши стихи, и вашу характеристику Вы очень жизнерадостный человек. Это замечательный дар, смотреть на все позитивно, и принимать мир с радостью и счастьем. Желаю вам всегда оставаться такой, светлой и красивой. Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Да, этого очень хочется. Но в последнее время все больше и больше склоняюсь к мысли, что это просто не возможно, по крайней мере полностью. Частично - да, полностью - нет. Ведь мы в состоянии понимать только то, что ощущаем сами. Как можно понять чувство, которого никогда не ощущал. Печально, но мы обречены на непонимание, по крайней мере в этой жизни. Спасибо вам за комментарий и внимание. Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую друже. Радий, що сподобалось.
**Черный плащ**, 17.07.2013 - 12:01
Вибачте,та ще дещо додам...Може Ви просто напросто не розумієте,що таке дружба? Спершу ніж судити когось,зазирніть в свою душу....
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Що до вірша, то цей вірш я написав після спілкування з однією людиною. Мені здалося, що я не розумію, що саме я хочу від спілкування на цьому сайті. Я замислився і написав цей вірш. Дякую за коментар. **Черный плащ**, 17.07.2013 - 11:58
В цьому вірші Ви проявляєте себе,як егоїста..."а я хотел"...,"ищу друзей,с кем поделиться смог бы.."А чи не замислювалися Ви,що у кожної людини свої погляди,свої уподобання,а також свої якісь особисті переживання чи обставини? Може людина теж хоче виговоритися,чимось поділитися...Ви про це не думали?Ви пишете,що Вам потрібні друзі,та з друзями не тільки ділитися треба,їх теж треба вміти слухати і сприймати їх такими,якими вони є насправді! Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щож, вдячний за щирість.Давайте, друже, розсудемо мій вірш разом. Ось ви кажете він егоїстичний. Можливо.Та спершу поясніть мені, що є егоїзм? Ось наприклад, два друга йдуть однією дорогою, доходять до розвилки. Одник каже - Треба йти праворуч. Другий - Ні ліворуч. Обидва переконані, що їх вибір вірний. То хто ж з них егоїст. Як вони мають діяти? Ви скажете треба переконати іншого, або дослухатися до іншого. Та якщо переконання не допомагають, якщо вислухавши кожен залишився при своїй думці? Але ж вірний шлях лише один! Щи ось інший приклад: Сидить хворий, до нього підходить лікар. Лікар каже - Давай я тебе вилікую, візьми від мене здоров"я. А хворий відповідає - Ні, не хочу, візьми краще мою хворобу і стань таким як я. Лікар каже ні не хочу. Хто з них егоїст. Лікар, бо він захотів дати своє, і не захотів взяти чужого? Що до вірша. Так, безумовно, "Я" це егоїстично. Та, коли після вранішньої роси з"являється крапля, вона каже Я, а коли з"єднується з іншими спочатку у струмку, потім у річці, а потім у океані, тоді каже МИ. Так і я, кажу я, а не ми. Та прийде час і буду казати МИ. Так друже замислювався. Якщо ви придивитесь до моїх віршів, то вони поділені на ті які я писав за своїми мотивами, і тими які я писав за мотивами інших авторів. (фактично, це коментарі їх віршів) Доречи других більше. Ось ви кажете "людина теж хоче виговоритися,чимось поділитися..." Якщо ви хочте виговиритись станьте біля дзеркала. Та ні, ви хочте, щоб вас вислухали. Та якщо я вас вислухаю і буду лишень махати головою, чи казати Так на усе, ви також скажете, це не те. Я хотів, щоб мене почули, зрозуміли. Так от, мій друже, коментуючи чужі вірші я спочатку слухав, потім намагався зрозуміти, а потім казав своє бачення. Подивіться мої коментарі на чужі твори, чи знайдете там байдужість? А тепер подивіться на чужі коментарі. Ну і останнє. Безумовно, можливо я не розумію, що таке дружба. Та чи розумієте ви? Не ображайтесь, та ми всі щогось не розуміємо. Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це ви маєте на увазі вірш, чи попередній коментар?Якщо коментар, то вміння задавати правильні питання біль цінне, ніж давати на них правильні відповіді, бо відповідь можна знайти і в іншого, а питання поставити маєш ти... Дякую за підтримку Доречи, вітаю вас з минулим днем народження. Щастя, Божої любові і здоров"я. Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мой мир в моих стихах. Решайте сами кокой он. Кому-то он нравится, кому-то он неприятен, кому-то непонятен, многим безразличен, и лишь немногие его понимают. В любом случае он такой, каким он есть в реальности. Спасибо вам за внимание. Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, що не відштовхнули моєї руки. Сподіваюсь я дійсно вам зміг чимось допомогти. Та все, що ви зробили, це завдяки вашиму бажанню і зусиллям, і Божій підтримці. Щасти, Марина.
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Христина. Дуже радий, що ви прочитали цей вірш і він вам сподобався.Дякую, що не промовчали. Крилата (Любов Пікас), 05.07.2013 - 10:11
Не ображайтесь! Ви правильно зрозуміли мою думку. Я теж боляче сприймаю образи. Але стараюсь поборювати у собі злість, так, як і Ви.
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую вам, друже, що йдете поруч цим важким шляхом.Чи ображаються, коли хтось дає руку для допомоги (я ні). Дякую за підтримку. Любов Ігнатова, 05.07.2013 - 08:12
Ти прав. Наштовхуватись щоразу на стіну байдужості боляче. Особливо, коли хочеш щиро поділитися з кимось... Це і для мене актуально.
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, друже, за розуміння і сприйняття.Завжди помічаєш, коли хтось закривається і майже ніколи, коли закриваєшся сам. Важко завжди бути відкритим і щирим (бо здається це інколи недоречно, а інколи і не безпечно). Та мені дуже хочеться назавжди полишити цей страх і бути завжди собою, відкритим і щирим. Дякую Любавушка. |
|
|