Там десь дощі, що срібністю блищать,
зіграють на дротах трамвайні блюзи
і сто свічей промовисто мовчать
по темних закутках моїх ілюзій.
Із світла в тінь та з холоду в тепло
машини ріками вриваються зі шлюзів.
Та пил з доріг запечено у скло
по темних закутках моїх ілюзій.
Там вимикач неначе скрип суглобу
та моя втома спить на білій смузі.
Міста вдягли вже листяну оздобу
по тихих закутках моїх ілюзій.
В кімнаті тихо, пахне тютюном
і паром алкоголю моїх друзів.
У шафах книжки залито вином
по темних закутках моїх ілюзій.
На ранок все народжується знов.
Немає місця залежалій тузі.
І я тебе в собі таку знайшов
у світлих закутках моїх ілюзій...