Давай почнемо все спочатку.
Во ім’я Сина і Отця,
Святого Духа... Аж до ранку.
Щоб тільки слухати серця,
давай пригорнемось близенько,
неначе знову – до вінця.
Життя мінливе й коротеньке,
тому цінуймо кожну мить.
Давай, – про радості маленькі.
Давай, хай серце не болить.
Смичок і скрипка на вершині
таких вокабул і октав,
що десь в підспудній серцевині
тьмяніє інший «паганіні»,
що грубі струни обірвав.
Тепер так легко все забути.
Немає фальші у Творця.
Киплять взаємністю серця.
Якої ще потрібно рути,
щоб так сп’яніти і заснути,
і не проснутись до кінця?
