Обидві сторони заповнені зовсім по різному,
Якщо ж придивитись, то це і є моя Вкраїна,
Серце у хвилюючому колоссі , у соняхах.
То це і мабуть така собі своєрідна царина,
Що простелилась ген-ген на просторі.
Тільки погляд вперед і безмовна дорога.
Любов до цього не виміряється кілометрами,
Вона вже призвичаєна до переходів.
Ось тут кукурудза шумить висушеним листям,
А там бачили - почалося небо, хмарини,
Далі ще далі лани, чорна земля, кольори.
Сонце сліпить очі, заплутується у дорозі.
То де ж тепер Італія? Де наше серце?
Є багато свободи, і пристрасть до полів,
Вільно дихає річка, а поряд розлогий ліс,
Безліч спогадів, мрій і нових сповідань.
Але щоб не було, про що не гадали,
Повертайтесь сюди, хто тут колись виріс.
Вас зустрінуть гостинно в обіймах земель,
А дорога, я певна, знов приведе…
Повертайте серця і клітини дитинства,
Кожну крапельку щастя, і вогник душі,
Там дорога і комусь наразі вже сниться,
Що якщо придивитись , то Вкраїна - це ми.
